.jpg)
22 вересня - День партизанської слави
22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.
День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.
22 вересня 2016 року у шкільній бібліотеці для учнів 5-х класів було проведено годину цікавої інформації, присвячену Дню партизанської слави.
Бібліотекар Ружанська Т.В. познайомила учнів з книжковою виставкою «Світло безсмертного подвигу», на якій представлені книги про партизанський рух в Україні і, зокрема, підпільний рух у м. Помічній.
Діти з цікавістю слухали оповідання С.Плачинди та Ю.Дмитренка «До стіни не відвернулися» про юних месників Помічнянського підпілля В.Савощика, Надю і Ваню Рудяків, Алика Синицького та ін.
У кінці зустрічі учні відвідали шкільний історико-краєзнавчий музей, де переглянули експозицію «Помічнянське підпілля (серпень 1941 р. – березень 1944 р.)»
З історії Помічнянського підпілля
…Новий порядок у Помічній, який кинулися встановлювати загарбники у перші ж дні окупації: грабунки, шибениці, розправи над мирним населенням - викликали у мешканців міста обурення, спротив, прагнення помсти.
Незабаром у Помічній організовується невеличка група месників, яка поступово зростає. Володя Савощик, працюючи на станції табельщиком, знав усі маршрути фашистських перевезень у бік лінії фронту продовольства, зброї, живої сили і техніки. Він повідомляв важливі дані товаришам, а ті, налагодивши зв’язок з партизанами, передавали через зв’язкових у загін ім. Пожарського. Підпільно-диверсійну групу очолив Вовченко В., який, прибувши в Помічну саме з цією метою, влаштувався працювати на залізниці. До групи ввійшли Михайло Імас, Юрій Коломієць, Льоня Односум, Іван Гаджієнко, Григорій Вовченко, Женя Хижняк... Серед дорослих були і діти: Алик Синицький, Ваня і Надя Рудяки. Народні месники неодноразово викрадали і переправляли партизанам зброю з німецьких ешелонів (а Алик Синицький викрав її навіть із кабінету німецького начальника управління залізниці), підпалили будівлю паровозного депо, розгромили німецький штаб у Малій Висці, підривали німецькі вантажні машини, залізничні колії, пускаючи під укіс ворожі ешелони; псували паротяги, вагони, підрізаючи гальмові планки; влаштовували зіткнення німецьких поїздів... Склавши з деталей радіоприймач, слухали повідомлення Радінформбюро, переписували на листівки зведення про дійсний стан на фронтах, переможні битви наших військ і розповсюджували серед населення. Коли група чисельно зросла і нараховувала 38 чоловік, у місті залишатися стало небезпечно. Німці напали на слід підпільників. До рук фашистів потрапили Алик Синицький, Ваня і Надя Рудяки, Юрій Коломієць, Льоня Односум. Їх перевезли до первомайської тюрми, жорстоко катували, потім розстріляли. Це були перші втрати серед підпільників (на жаль, не останні).
Штаб партизанського загону ім. Пожарського прийняв рішення про виведення членів підпільної групи з Помічної, залишивши зв’язкових...
.jpg)
